Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Умберто Эко (Umberto Eco) — известнейший писатель, историк, философ и ученый-семиотик. Пишет также под псевдонимом Дедал.
Родился в Александрии. В 1954 году получил докторскую степень в университете Турина. В течение пяти лет работал в Милане редактором на телевидении,затем читал лекции в Туринском университете. Кроме того, преподавал в университетах Милана, Флоренции, Болоньи (где в 1975 году получил должность профессора на кафедре семиотики), а также в Миланском политехническом институте. Писать начал в конце 50-х годов. При его непосредственном участии были основаны журналы «Marcatre» и «Quindici«; он также был редактором журнала «Versus» и входил (и отчасти входит и по сей день) в редколлегию журналов «Semiotica», «Degres», «Text», «Structuralist Review», «Communication», «Problemi dell»Informazione», «Alfabeta». С 1979 года является вице-президентом Международной ассоциации семиотических исследований. Умберто Эко — почетный доктор ряда университетов. Его научная и литературная деятельность отмечены многочисленными премиями...
отрывок из произведения:
...В Інтерпретації та історії я висловлював свій подив з приводу інтерпретації світу та текстів, які засновуються на відокремленні зв'язку симпатії, що поєднується з мікрота макрокосмосом. Як метафізика, так і фізика симпатії мусить ґрунтуватися на (сформульованій або несформульованій) семіотиці подібности. Мішель Фуко вже зайнявся проблемою парадигми подібности в своїй книзі Le mots et les choses, однак його зацікавив більше момент перелому між епохою Відродження та XVII століттям, коли парадигма подібности перейшла в парадигму науки Нового Часу. Моя гіпотеза обіймає ширший історичний період, а її мета — увиразнити інтерпретаційний критерій (який я називаю герметичною семіозою), долю якого можна простежити упродовж багатьох століть.
Щоб прийняти за основу те, що подібне може впливати на подібне, герметична семіоза мусила усталити якийсь критерій подібности. Критерій, який було прийнято, характеризувався, однак, надмірною загальністю та еластичністю. Він охоплював не тільки ті явища, що їх ми сьогодні скаталогізували під гаслом морфологічної подібности чи пропорційної аналогії, але й всіх видів заміни, що допускає риторична традиція, тобто, спільний контекст, раrs рrо tоtо, виконання, що заміняється виконавцем...
...В Інтерпретації та історії я висловлював свій подив з приводу інтерпретації світу та текстів, які засновуються на відокремленні зв'язку симпатії, що поєднується з мікрота макрокосмосом. Як метафізика, так і фізика симпатії мусить ґрунтуватися на (сформульованій або несформульованій) семіотиці подібности. Мішель Фуко вже зайнявся проблемою парадигми подібности в своїй книзі Le mots et les choses, однак його зацікавив більше момент перелому між епохою Відродження та XVII століттям, коли парадигма подібности перейшла в парадигму науки Нового Часу. Моя гіпотеза обіймає ширший історичний період, а її мета — увиразнити інтерпретаційний критерій (який я називаю герметичною семіозою), долю якого можна простежити упродовж багатьох століть.
