Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Фантастичні романи відомого українського радянського письменника В.М. Владка (1900–1974) давно полюбилися читачам і упродовж багатьох років користуються незмінною популярністю.
отрывок из произведения:
...Цей непоказний круглий камінь завбільшки з кулак дорослої людини і досі лежить у сейфі мого друга Андрія Дашевського з кібернетичного інституту Академії наук. Він нагадував роз’їдений якимись візерунками булижник, тільки занадто вже круглий. І незрівнянно важчий від будь-якого булижника — наче залізний чи свинцевий.
Андрій взагалі й не збирався показувати мені цього каменя. Я зайшов до нього, щоб поговорити про нову електронну обчислювальну машину, з якою він працював уже досить давно.
Ми поговорили з Андрієм про цю машину. Вій охоче розповів мені про її надзвичайні властивості, спробував пояснити її роботу популярною лекцією про «вузли» і «елементи». Втім, я швидко заплутався в тих поясненнях і тільки безпорадно кліпав очима. Андрій помітив, посміхнувся і безнадійно махнув рукою. Ми закурили.
— Слуха, Андрію, — сказав я, — а чи міг би ти з твоєю машиною зробити щось таке, що, як кажуть, не мало б прецеденту? Ну, наприклад, розплутати якусь загадку. Не математичну, а зовсім іншу, приступну нормальній людині?
Андрій задумливо поглянув на мене:
— Власне, кожну загадку можна розглядати з математичного боку. А як саме — це залежить від багатьох причин… Зацікавлений, я дивився, як Андрій підвівся, підійшов до сейфа, відкрив його важким ключем і вийняв звідти якусь річ. Потім він наблизився до мене і поклав цю річ на стіл:
— Поглянь, що це таке.
Це був той камінь, що про нього я вже говорив. Я роздивився його, поважив у руці (ого, нівроку собі!), звернув увагу на те, що поверхня каменя наче подовбана якимсь гострим знаряддям.
— Надто воно важке… наче з золота чи свинцю… — сказав я.
Андрій посміхнувся.
— Так, між іншим, думали й ті, що знайшли цю штуку. Бач, навіть поколупали її… Де знайшли? На Закарпатті будують невелику гідростанцію. На річці Джулянці. І для бетонування греблі вживають валуни, що їх ця гірська річка викидає на береги. Серед валунів був і цей. Робітники здивувалися: надто він важкий. Хтось спробував навіть розколупувати його: чи не золотий він, бува? Ну, ясно, ніякого золота у валуні не було. Саме залізо. Але чому валун з гірських схилів був залізний: адже ніколи там не було ніяких руд. Хтось висловив здогад: а може, це метеорит?.. Ну, коротше кажучи, через це й надіслали його сюди, до Академії наук. Виявилося, що це й справді наче метеорит. Але, вивчаючи цю цікаву знахідку, мій приятель, астроном Глушко, помітив дуже своєрідну і загадкову річ. Уяви собі, метеорит виявився вкритим тонесенькими рядками незрозумілих значків!..
«хуже ваша оценка лучше»
.jpg)
...Цей непоказний круглий камінь завбільшки з кулак дорослої людини і досі лежить у сейфі мого друга Андрія Дашевського з кібернетичного інституту Академії наук. Він нагадував роз’їдений якимись візерунками булижник, тільки занадто вже круглий. І незрівнянно важчий від будь-якого булижника — наче залізний чи свинцевий.
