Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Владимир Наумович Михановский (род. 2 октября 1931) — украинский советский писатель, прозаик, поэт, драматург, также известный произведениями других жанров.
Родился 2 октября 1931 года в Харькове. Окончил физмат Харьковского университета (1954) и ВЛК (1969). Преподавал математику и физику в Харьковском университете (1954-62). Печатается с 1948. Член союза писателей с 1963. Живет в Москве.
Первая НФ публикация — сборник «Тайна одной лаборатории» (1964). Перу М. принадлежит роман «Шаги в бесконечность» (1973), в центре которого — судьба экипажа звездолета, захваченного черной дырой, а также многочисленные рассказы и повести, составившие сборники — «Гостиница «Сигма» (1979), «Свет над тайгой» (1982), «Перекресток дальних дорог» (1987).
отрывок из произведения:
...Далеко серед безкраїх вод Атлантики загубився маленький клаптик землі – острів Енергії. Останнім часом до нього було прикуто погляди всіх землян, бо саме тут розмістилася штаб-квартира великих робіт, що велися на дні океану.
Щоранку тисячі монтажників опускались у батисферах під воду, безліч роботів снувало по дну, допомагаючи зводити естакаду, монтувати найрозмаїтіших конструкцій ферми, кріпити понтони… Роботи-будівельники були вузько спеціалізовані: одні виконували роль вантажників, інші займалися монтажем, а ще інші – електрозварюванням. У зв’язку з цим кожен робот був певної форми. Монтажники зовні нагадували велетенських шестиногих комах, носії вантажів скидалися на людей з надміру довгими руками, а зварювальники – на крабів з велетенськими клешнями.
Були тут і вихованці Зеленого містечка. Інститут хоч і вирядив їх на острів Енергії, але не забезпечив бодай найзагальнішою інформацією про те, що відбувається в районі будівництва. Роботи мали самостійно усвідомити весь план гігантської споруди. На це їм відвели чотири доби.
Відштовхуючись чутливими щупальцями, величезні кулі повільно пересувалися по дну від одного робітника до іншого. Локатори роботів вловлювали і фіксували кожен рух своїх повелителів, аналізували їхню поведінку, запам’ятовували все необхідне для подальшої самостійної діяльності… Відколовшись од інших, Кір поплив уздовж напівзамуленого кабеля. Далеко позаду лишився будівельний майданчик, освітлений потужними прожекторами. Тепер Кір плив у цілковитій темряві. Довелось увімкнути інфразір.
Кабель вивів робота до невеликої споруди, облицьованої товстими свинцевими плитами. Після детального дослідження Кір зрозумів, що перед ним – Головний Акумулятор, енергетичне серце всієї будови...