пишите нам 
Ладошки: КПК, Коммуникаторы, Смартфоны, Windows Mobile, Symbian, Palm OS PDA и гаджеты
Ладошки: КПК, Коммуникаторы, Смартфоны, Windows Mobile, Symbian, Palm OS PDA и гаджеты
Ладошки: КПК, Коммуникаторы, Смартфоны, Windows Mobile, Symbian, Palm OS PDA и гаджеты
Ладошки к Солнцу! Ладошки: КПК, Коммуникаторы, Смартфоны, Windows Mobile, Symbian, Palm OS PDA и гаджеты
 

Приветствуем на Ладошках!

Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-) ... Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек! Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи https://www.facebook.com/run4iq Бег для интеллектуалов. Бег для интеллекта. Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-) Ранчик родился! Андрей AKA Andrew Nugged Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
 
Электронная библиотека для КПК: информация о книге
лучшие книгипопулярные книги • новые книги за сегодня, за 3 дня, за 7 дней
книги по жанрукниги по автораминформация о библиотеке
простые анонсы новых книг на email ежедневно или раз в неделю


З Макондо є зв’язок!



автор книги:

Леонид Панасенко
об авторе подробно



жанр книги:

Научная фантастика


добавлена:
30.10.2010





- «     оценка: 5 (1 чел.)     » +
1   2   3   4   5
«хуже     ваша оценка     лучше»
ОТКРЫТЬ ТЕКСТ КНИГИ
нажмите на ссылке второй клавишей мыши и выберите "сохранить объект как..."

Готовый поиск (именно этой книги) в интернете:
на Google.com
на Yandex.ru
на Rambler.ru

о книге:


Герой рассказа — знаменитый колумбийский писатель, нобелевский лауреат, Габриэль Гарсиа Маркес. Однажды он из газет узнает о том, что далеко в джунглях найдено реальное селение Макондо (то же самое, что и в романе Маркеса «Сто лет одиночества»). И это не было простой случайностью, а явилось материализацией мыслей и фантазии автора. Затем ему начали звонить по телефону собственные же, выдуманные им, герои книги.

отрывок из произведения:


...Йому наснилися беззубі жебраки, котрі, жалібно й благально дивлячись на нього, роззявляли роти-провалля. Вони хапали його за одяг, мукали, й він, здригаючись од жалю й огиди, дістав із кишені жменю білих, мов цукор, дуже міцних зубів і кинув жебракам… Лахмітники й каліки попадали на землю й, вовтузячись у дорожній куряві, збирали сяючі квасолини, встромляли їх у роти. Він кинув ще жменю, ще… Так тривало доти, доки чийсь владний голос не звелів: «А тепер веди їх до води, загой рани й обмий струпи. Вони діти твої». Він хотів сказати, що таке під силу лише богові, та не насмілився й повів юрмище жебраків до річки, роздаючи дорогою кутні зуби тим, кому ще не вистачило. «Не забудь позбирати їхні болячки, — нагадав той же голос. — Позбирай і спали їх. Та гляди, щоб добре прогоріло — до кінця. А то вони повернуться і знову обсядуть людей…» Задзеленчав телефон. Страхіття урвалися — жебраки відступили, згинули в сутінках спальні. Дзвінки йшли довгі, вимогливі, напевне, з міжміської.

— Алло, — сказав Габрієль, сонно притримуючись за стіну.

У трубці щось клацало й гуло, ніби сюди, в дім, доносилося бриніння дротів, що тяглися від міста через непрохідні нетрі й мочарі, через гори й пронизані вітром савани.

— Слухаю, — вже роздратовано мовив письменник.

У трубці тепер одноманітно шелестіло: ніби там, звідки дзвонили, йшов нескінченний, нудний дощ.

— …то ти приїдеш, батьку? — несподівано прорвався чоловічий голос — так, ніби вів далі перервану розмову, й у трубці затенькали гудки відбою.

Габрієль позіхнув. Добре, що хтось переплутав номер чи на станції помилились. Краще вже прокинутися серед ночі, ніж роздавати вві сні жебракам та юродам зуби.

Він не був певен, що засне, тому не став повертатися до спальні й ліг у кабінеті. Якщо сон не прийде, ввімкне настільну лампу й попрацює.

Вочевидь, він усе-таки задрімав. Телефон знову, задзеленчавши, перелякав його, нічні дзвінки завжди таємничі — за ними криються або біда, або чиясь дурість. А втім, дурість — теж біда.

— Вам не набридло? — сердито спитав письменник, коли замість відповіді почув у трубці чи то шепіт дощу, чи то чиєсь дихання.

Далекий голос цього разу належав жінці. Здавалося, що крізь хащі, баговиння та вітри савани йому важко було пробитися.

— Вибач, батьку… — мовила жінка. — У нас один апарат… на все місто… Всі хочуть почути твій голос… — і знову дощі… — Ми послали тобі фрукти… а ще кошик… будемо телефонувати.

Почулися сигнали відбою.

— Потрібні мені ваші фрукти, — пробурчав Габрієль, непокоячись, аби ці безглузді дзвінки не розбудили дітей і дружину. — В Боготі повно багатодітних батьків. Але до чого тут я, хай йому біс?!

Собі на подив він знову заснув — міцно, без снів і страхіть, не підозрюючи, що підсвідомість недарма являла жебраків, і що нічні дзвінки обернуться дивовижним, нечуваним клопотом...

Отзывы о книге

Ваше мнение будет первым.



 

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться
 

Скоро конкурс с призами! Подпишитесь: и узнайте, а также получайте ежедневный или еженедельный дайджест новостей, анонсов программ под ваш КПК, акций сайта на ваш почтовый ящик.
 
Помогите Ладошкам стать лучше своей поддержкой.

Хочешь футболку?
Хочешь? Жми - узнаешь
Поиск по сайту и книгам с помощью Google™:
  поиск и обсуждение книг, новых, старых, лучших, советы других и ваши мнения - на ФОРУМЕ САЙТА "Книги, книги, и другие книги".
Регистрация товарного знака в Украине patent.km.ua.
Telephones, address and opening times for shops, post and banks in the UK
 
 

 
те, кто брал читать эту книгу, также брали следующие книги:
А вы знаете, что:


в этом разделе еще не голосовали ни за одну новость...

поддержите
Ладошки
 
Рейтинг Ладошек: КПК, мобильность, коммуникаторы, смартфоны, гаджеты, высокие технологии Рейтинг каталога сайтов Хмельницкого региона Поддержите Ладошки: Как поддержать сайт?
Использование материалов сайта разрешено только при наличии
гиперссылки на страницу Ладошек без блокировки индексации
реклама на сайте    Andrew Nugged © 2000-2015