Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Радутный Радий Владимирович, украинский писатель, проживает в Киеве. Пишет на русском и украинском. Специализируется на фантастике с уклоном в философию с богоискательством и боевиках без всяких уклонов. Автор четырех книг, участник нескольких сборников и один из основателей журнала «УФО — Український Фантастичний Оглядач».
отрывок из произведения:
...Полювання не вдалось.
Мисливець повернувся злий, голодний й перемазаний в якусь смердючу багнюку. Ані шматку якогось харчу не лишилось, й вся родина могла хіба що підперезатись міцніше.
Сонце сідало, старий з двома онуками все ближче присувались до невеликої пересувної пічки; жінки засіли, як завжди, трохи далі й неголосно сперечались за якесь шмаття, а мисливець мовчки, злостиво й роздратовано шліфував стріли.
Онуки то сиділи спокійно, то починали бешкетувати, один спробував-був причепитись до батька — через хвилину обом жінкам довелось разом його втішати.
— Не лізь до батька, — на диво синхронно примовляли вони. — Батькові сьогодні не пощастило, бачиш, ходив до ве... до самого вечора, й нічого не приніс, не чіпай його, піди краще до діда, хай він казку розкаже, тільки близкь до печі не сідай, погано буде...
Сонце спустилось ще нижче, сніг уже не рипів, а тихенько потріскував, з лісу час від часу чулось рипіння дерев, що тріскались від морозу, й темна тінь Вежі відходила все далі й далі по своему споконвічному колу.
— Діду, — один з хлопчаків заліз йому на коліна. — Діду, мами сказали, щоб ти розповів казку...
— Діду, діду, а розкажи про оте... — підхопив другий.
«Оте» звично бовваніло на заході, починаючись товстою колоною просто з гори й ховаючись верхівкою в низьких хмарах. Занадто турботливі матусі не давали дітям дивитись на Вежу — щоб голова не запаморочилась, й поступово навіть слово це стало не зовсім пристойним...