Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Герои этого рассказа попадают в самые удивительные и невероятные ситуации, которыми так богата жизнь Вселенной, изображенная писателями-фантастами.
отрывок из произведения:
...Учора мені виповнилося стільки, що тепер через кожних п’ять років треба відзначати ювілей і, приймаючи вітання, подумки бурчати: «Що за дурниця ця арифметика!»
Вранці я довго й уважно розглядав у дзеркалі своє відображення. Мда… Підбивати літа наче й зарано, але й кокошитися — вже марниця. Отже, що ми маємо у свій віковий ювілей? Кілька хвилястих білих пасом у шевелюрі, між іншим, ще досить пишній, дві різкі поперечні борозенки на переніссі, що оманливо натякають на схильність до мудрощів; рисочки, а точніше, зморшки — називатимемо речі своїми іменами — від куточків рота вниз; глибоку складку, яка роздвоює підборіддя — ознака жадоби до споминів молодості. А очі? Очі, як і колись, — з ясним блиском, так і грають. Та й фігура не втратила спортивної стрункості. У минулому столітті, мабуть, зійшов би за п’ятдесятилітнього. Золотий вік, якщо розібратися. Та ба! Ми такі консервативні в своїй уяві, що лише одна згадка про сто прожитих літ настроює на елегійний лад. У цьому я переконався і за самопочуттям у день ювілею, і за тими подарунками, що піднесли родичі.
Трохи заспокоївшись своїм виглядом у дзеркалі, поголився, одягнувся і пройшов у вітальню, де на мене чекало все сімейство: дружина Ксеня, внуки, дочка і зять. Алик і Гена відразу ж повисли на моїй шиї, цмокнувши в обидві щоки, а потім жестами фокусників ураз дістали за спиною двох симпатичних пумпонів, куплених, звичайно, за порадою Ксені. Днями я бачив подібних звірят в зоомагазині і мимохідь сказав їй, що не завадило б мати у себе таку екзотику — пумпони нагадують про Айгору, планету в сузір’ї Стрільця. Сказав і тут же осікся, вловивши насторожений погляд. При дружині я завжди намагався уникнути розповідей про Айгору. Та цього разу, на подив, Ксеня зважила на мою загадкову симпатію до далекої Айгори, де пумпони живуть в кожному будинку. Срібні плюшеві колобки за інтелектом не поступаються собакам, так само прив’язуються до людини і, що дивовижно, уміють сміятися. Незрівнянний сміх пумпона, про яких айгорійці склали багато віршів, піднімає настрій і, як запевняють лікарі й психологи, продовжує життя.
Що й казати — подарунок багатозначущий: життя роки намотує, дедалі рідше лице освітлюється усмішкою, тож… Особисте підношення Ксені також містило свій глибокий зміст: гобелен із арколових ниток. П’ять хвилин під сонячними променями і… дружина продемонструвала цінність свого презенту: непоказний, на перший погляд, пейзаж гобелена проявився, умаявся казковими космічними кольорами. Я важко зітхнув: усе зрозуміло! Мовляв, тепер, старий шкарбан, милуйся інопланетними краєвидами на Землі, якщо вже не здатний літати за ними в космос!
— А це від нас із Юрком, — дочка Ольга так лагідно погладила коробку на столі, наче вона була жива.
Зять розкрив її. У ній лежав телецефал «Образ». Я багато чув про цю новинку — своєрідний мозковий телевізор. Він записує уявні звуки й образи, перевертає минуле, заодно впливає на пам’ять і фантазію. Однак ніколи не мріяв про цю річ. Тож для мене цей подарунок був справжнім сюрпризом...