Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Експедиція корабля «Зеніт — 1» знаходить підтвердження життя на Марсі. Виявляється, цивілізації ті, що населяли цю планету загинули в результаті ядерної війни. Але перед цим, вони створили супутники Фобос і Деймос.
отрывок из произведения:
...Міжпланетний космічний корабель «Зеніт-1» твердо стояв на своїх трьох витягнених лапах на грунті Марса. Його сигароподібний корпус спочатку чітко вимальовувався в чистому прозорому повітрі. Але чим далі верткий всюдихід віддалявся од корабля, прямуючи вздовж піщаної пустелі, тим менш виразними ставали його обриси в нагрітій неспокійний атмосфері чужої планети. Повітря навколо нього дедалі більше тремтіло й переливалося гарячими хвильками.
На всюдиході їхали двоє — Штурман і Фізик. Тільки двоє пасажирів, якщо не зважати на двох роботів, схожих на блискучі металеві кулі з циліндричними невеличкими виступами, наче головами, увінчаними прямокутними антенами. Вів машину Штурман, який пильно вдивлявся в те, що з корабля видавалося безформними піщаними пагорками — мету їхньої поїздки. Не менш уважно вдивлявся в ті пагорки й Фізик, який весь час доповідав Командирові, що стежив за ними з корабля по радіо, про свої спостереження.
— Здається, Командире, це все ж таки руїни, — збуджено казав Фізик. — Тепер, коли ми вже значно наблизилися до них і менше заважає оте теплове мерехтіння повітря, я розрізняю начебто залишки будинків, щоправда, дуже зруйнованих… — Почекайте з вашими руїнами, — пролунав у його прозорому шоломі голос Командира. — Спочатку повідомте ще раз, яка температура в скафандрі.
— Двадцять два градуси, — відповів Фізик. — Кліматичний пристрій працює бездоганно. Так от, ці руїни… — Заждіть! Як почуваєте себе, Штурмане? — обірвав його голос Командира.
— Так само, Командире.
— Добре. Як ультрафіолетове проміння? Не відчуваєте?
— Анітрохи, — відповів Фізик. — Скафандр чудово захищає від нього, навіть тут, де атмосфера має таку незначну густину і пропускає проміння значно більше, ніж атмосфера Землі.
— Штурмане, що у вас?
— Усе без змін, Командире.
— Так. Можете доповідати далі, Фізику, — дозволив Командир.
Голос Фізика пожвавішав:
— Руїни вже досить близько. До них не більше як півтора кілометра. Добре бачу їх! Це, безумовно, залишки якихось великих будов. Схоже на величезне місто, засипане… — Штурмане, зменшіть швидкість всюдихода! — знову обірвав його голос Командира. — Які у вас враження?
— Вважаю, що Фізик має слушність. У тих руїнах можна помітити навіть щось схоже на вулиці, — доповів Штурман.
— Гаразд. Зупиніть всюдихід! Пошліть спочатку роботів. Коли вони перевірять, чи там безпечно, тоді вже вирушите ви.
Штурман і Фізик перезирнулися. Втім, наказ є наказ.