Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Александр Петрович .Довженко является классиком советской кинематографии, оказывающим огромное влияние на развитие отечественного и мирового кино. Его имя известно во всех уголках мира. Его фильмы вошли в золотой фонд мирового киноискусства.
Творческий диапазон Александра Довженко чрезвычайно широк. Довженко — драматург, Довженко — прозаик, Довженко — публицист, Довженко — кинорежиссер — вот различные ракурсы его художнического облика. Интересы Довженко лежали также и в области эстетики, живописи, архитектуры, педагогики.
Богатейшее литературное наследие А.П.Довженко — рукописи его сценариев, пьес, рассказов, очерков, статей, записи выступлений, стенограммы лекций, дневники, переписка, различные биографические документы — было тщательно собрано Ю.И.Солнцевой и потом передано на постоянное хранение в Центральный государственный архив литературы и искусства СССР. Немало материалов А.П.Довженко находится в архиве киностудий, в фонде Союза писателей СССР, во ВГИКе и других организациях.
отрывок из произведения:
... — Скажи мені, друже, — спитав я армійського хірурга Миколу Дудка, — ось ти працював на фронті півтора майже року. Ти різав сотні людей…
— Тисячі,спокійно поправив мене хірург.
— Тисячі…
Я заплющив очі, намагаючись уявити собі страждання, зойки тисяч людей, тисячі благальних очей — о, скажіть, докторе, скажіть!..
— Який величезний труд! Яке напруження всіх почуттів! — подумав я вголос.
— Звичка.
— Так?.. Можливо. І ще скажи мені — коли ти кидався отак щодня, за звичкою, у саме полум''''''''я людських страждань, що ти знайшов там у людині? В тій безлічі й різноманітності каліцтв чи знайшов ти будь-що невідоме, нове; яку-будь тайну у людині на війні? Чи ти далі свого ножа не бачив і нічого не знайшов?
— Знайшов! — сказав мій друг і заходив по кімнаті, пригадуючи, мабуть, свої найскладніші криваві діла. Я стежив за ним очима, і, признатись, заздрив йому: я в глибині душі благоговів перед його фахом. Рятування людського життя й полегшення страждань завжди здавались мені найвищим, найблагороднішим покликанням людини.
— Воля! — промовив хірург, спинившись і навіть гупнувши своїм здоровим мужичим кулаком по столу. — Людина на війні — це воля. Є воля — є людина! Нема волі — нема людини! Скільки волі, стільки й людини, — ось що я знайшов.
Ах, як не хотілось йому падати, як не хотілось кидати автомата! Та автомат уже випав з рук, і вже нічим було його підняти з брудної землі. Праву руку, правда, тільки злегка зачепило мінним осколком. А ліва, товариші, висіла, скривавлена вщент, і кров била фонтаном з жахливо скаліченого плеча.
Що робити? Спинити кров? Чим? Не спиняється. Тече!
Тоді розвідник Іван Карналюк кинувся бігти. Мозок його запрацював з шаленим запалом.
«Побіжу, — думає,поки не зійшов кров''''''''ю. Аби не впасти, аби тільки не впасти, ні! Доб''''''''ють, прокляті! О, прокляті, прокляті, будьте ви прокляті!.. Доб''''''''ють… не доб''''''''ють… не доб''''''''ють, не доб''''''''ють…» Карналюк біг, тремтячи від несамовитого гніву. Здавалось, якби стрів на дорозі фашиста, — зубами, без рук роздер би на місці.
Вибігши з небезпечної зони, він якось зразу втратив лють і спинився. Спинився, затужив і розтанув, мов той віск на сонці. І упав.
І здалось раптом Іванові, що упав він дивним засобом, не на землю, а в якусь начебто воду, і бистрина понесла його, вируючи і крутячи між дерев, хмар і сіл, і несподівано принесла додому, мов у казці. Батько, мати, дід, баба, сестри… Та всі такі добрі-добрі, ласкаві.
— Іван… Це ти, наш Іваночку.
І рідна хата край села, і стежка в саду біля хати.
... — Скажи мені, друже, — спитав я армійського хірурга Миколу Дудка, — ось ти працював на фронті півтора майже року. Ти різав сотні людей…
