Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Іван Багряний (справжнє прізвище Іван Павлович Лозов'ягін) народився 2 жовтня 1906 року в місті Охтирка, що на Сумщині. Деякий час батьківщиною письменника вважали село Куземин, але, як було доведено його біографом Олександром Шугаеєм, така думка є хибною... Після закінчення церковно-приходської і вищої початкової шкіл 1920 року вступає до технічної школи слюсарного ремесла, потім — до Краснопільської школи художньо-кеарамічного профілю. Далі було навчання у Київському художньому інституті, робота офорлювачем сцени у театрі. Друкуватися Багряний почав 1926 року в журналі «Глобус». Стає членом літературного об'єднання «Марс» («Майстерня революційного слова»), яке пізніше піддано нищівній критиці з боку офіційної радянської критики, а його членів Плужника, Осьмачку, Фальківського, Івченка, Косинку, Підмогильного, Савченка, Качуру було всіляко переслідувано. У 20-х роках видає низку поетичних творів: збірку віршів «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Аве Марія», написано п'єсу «Бузок» про графоманів. У 1930 році побачив світ роман у віршах «Скелька», за який в тогочасному журналі «Критика» навзано «співцем куркульської ідеології»... Як згадував письменник у своїх спогадах: «У 1932 році був заарештований за політичний (самостійницький українських) ухил в літературі й політиці й ув'язнений у внутрішній тюрмі ГПУ, де пробув 11 місяців у камері самотнього ув'язнення, а потім був засуджений на 5 років концтаборів. Присуд відбував у таборах так званого БАМЛАГу. Терміну не добув, у 1937 році втік. Був повторно заарештований на початку 1938 року й сидів у Харківській в'язниці УГБ-НКВД на Холодній горі...» У роки війни Іван Багряний опиняється під німецькою окупацією. Одразу іде в українське підпілля, працює в референтурі пропаганди, пише пісні на патріотичні теми, статті різноманітного характеру, малює карикатуру і плакати агтаційног призначення. Одночасно Іван Багряний бере участь у створенні Української Головної Визвольної Ради (УГВР), у розробці її програмових документів. Водночас, Іван Багряний не полишає літературу працю. 1944 року він пише один із найталановитіших творів — «Звіролови», а згодом — «Тигролови»... Івана Павловича Багряного — талановитого українського письменника і активного громадсько-політичного діяча, удостоєно Державної премії України імені Тараса Шевченка 1992 року.
отрывок из произведения:
...Не пригорне їх вiтер — лиш сажа сама.
Брат брата не знайде, i сестер нема.
I дiтям уже матерiв не знайти.
I навiть не знати, де ж ставить хрести? —
Пiроксилiновий сморiд i пил.
Мiльйони мерцiв обiйшлись без могил.
Розметанi костi згниють без хреста...
Гей, ти ж, Земля моя золота!
Перед ким, перед чим завинила єси?
I яких не кормила ще крукiв!?
Та i хто не знущався з твоєї краси?!
I яких бракувало ще Юдиних сил,
Щоб i костi дiдiвськi пiднесли з могил Й перемiшали...
...Не пригорне їх вiтер — лиш сажа сама.
