Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
ДОВЖЕНКО Александр Петрович (1894-1956), российский и украинский кинорежиссер, драматург, народный артист России (1950). Один из основоположников советской кинематографии, создатель киноэпопей, проникнутых поэзией, отразивших коренные сдвиги эпохи: «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) и др. Ленинская премия (1959, посмертно), Государственные премии СССР (1941, 1949).
отрывок из произведения:
...Кiнчилася свiтова вiйна! Стою з автоматом на порозi нової епохи й думаю: яку могутню темну силу ми перемогли, будь вона проклята!
Молодий солдат оглянувся на груддя тлiючих руїн i, нiби вражений раптом величезнiстю перейденого шляху, застиг, як пам'ятник.
Це був мiцний i пристрасний солдат. Голова в нього була перев'язана бинтом. Та вiн, здавалось, не пам'ятав про рану. Неголений, мокрий, укритий кiптявою й прахом Берлiна, вiн щойно вийшов з бою й весь ще курiв на осоннi бiля Бранденбурзької брами. Вiн казав, усмiхаючись i думаючи вголос:
— Передо мною проходять вiйська — товаришi мої. Я пропускаю їх, як командуючий, хоч я й не генерал, звичайно, i не маршал, — простий сержант Iван Орлюк, колгоспник з Надднiпрянщини, звичайний, так би мовити, переможець у свiтовiй вiйнi.
Та оскiльки нашого брата полягло в боях за визволення людства вiд фашизму, як нiяких iнших солдатiв у свiтi, — величезна, скажемо прямо, кiлькiсть, — i сам я особисто пролив кровi ворожої й працi доклав чимало, i оскiльки, до того ж, наставники й журналiсти всього свiту почнуть, певно, тепер балачки: що, та як, та чому, та яка в моїй радянськiй душi може бути сила гнiву й ненавистi, та взагалi, так би мовити, мiцностi, от, — я, народжена для добра людина, мушу якось освiдчитись моїм сучасникам, друзям i ворогам усього свiту, разом iз моєю дружиною, батьком-матiр'ю, з усiм, як то кажуть, домом, з криницею, з якої я пив колись воду, з садом, городом, де спiзнав першi мозолi на руках, — одне слово, з усiм своїм родом i долею...