Зачарована Десна автор книги: Александр Довженко об авторе подробно жанр книги: Драматические Классика Мемуары добавлена: 22.06.2005

- «     оценка: 3.79 (29 чел.)     » + 1   2   3   4   5 «хуже     ваша оценка     лучше» ОТКРЫТЬ ТЕКСТ КНИГИ нажмите на ссылке второй клавишей мыши и выберите "сохранить объект как..." Готовый поиск (именно этой книги) в интернете: на Google.com на Yandex.ru на Rambler.ru

о книге: ДОВЖЕНКО Александр Петрович (1894-1956), российский и украинский кинорежиссер, драматург, народный артист России (1950). Один из основоположников советской кинематографии, создатель киноэпопей, проникнутых поэзией, отразивших коренные сдвиги эпохи: «Арсенал» (1929), «Земля» (1930) и др. Ленинская премия (1959, посмертно), Государственные премии СССР (1941, 1949).

отрывок из произведения: ...У недiлю перед богами горiла маленька синенька лампадка, в яку завжди набиралось повно мух. Образ святого Миколая також був схожий на дiда, особливо коли дiд часом пiдстригав собi бороду i випивав перед обiдом чарку горiлки з перцем, i мати не лаялась. Святий Федосiй бiльш скидався на батька. Федосiю я не молився, в нього була ще темна борода, а в руцi гирлига, одягнена чомусь у бiлу хустку. А от бог, схожий на дiда, той тримав в однiй руцi круглу сiльничку, а трьома пiчками другої неначе збирався взяти зубок часнику Звали нашого дiда, як я вже потiм довiдавсь, Семеном. Вiн був високий i худий, i чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода бiла. I була в нього велика грижа ще з молодих чумацьких лiт. Пахнув дiд теплою землею i трохи млином. Вiн був письменний по-церковному i в недiлю любив урочисто читати псалтир. Нi дiд, нi ми не розумiли прочитаного, i це завжди хвилювало нас, як дивна таємниця, що надавала прочитаному особливого, небуденного смислу. Мати ненавидiла дiда i вважала його за чорнокнижника. Ми не вiрили матерi i захищали дiда од її нападiв, бо псалтир всерединi був не чорний, а бiлий, а товста шкiряна палiтурка — коричнева, як гречаний мед чи стара халява. Зрештою, мати крадькома таки знищила псалтир. Вона спалила його в печi по одному листочку, боячись палити зразу весь, щоб вiн часом не вибухнув i не рознiс печi. Любив дiд гарну бесiду й добре слово. Часом по дорозi на луг, коли хто питав у нього дорогу на Борзну чи на Батурин, вiн довго стояв посеред шляху i, махаючи пужалном, гукав услiд подорожньому: — Прямо, та й прямо, та й прямо, та й нiкуди ж не звертайте!.. Добра людина поїхала, дай їй бог здоров'я,зiтхав вiн лагiдно, коли подорожнiй нарештi зникав у кущах...

Очень интересныя и даже смешой рассказ. Особенно когда Саша повыдергивал морковь.

А мне понравилось про икону страшный суд. и сон матери.

мне тож нравиться, но «Украина в огне» -интересней читать... Довженко рулит

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться