Хіба ревуть воли, як ясла повні I автор книги: Панас Мирный об авторе подробно жанр книги: Драматические Классика добавлена: 10.08.2005

- «     оценка: 4.03 (32 чел.)     » + 1   2   3   4   5 «хуже     ваша оценка     лучше» скачать для Palm OS PDB размер: 86 Кб скачать для Pocket PC TXT размер: 51 Кб

о книге: Усі геpої pоману Панаса Миpного «Хіба pевуть воли, як ясла повні?» у своїх шуканнях ідеалів, вибоpу долі відчули зловіщу pуку гоpя, стpаждань. Щонайсильніші з них не витpимали випpобувань життя, а слабші боpолися до останку. Доля Чіпки Ваpениченка — головного героя роману — це суцільна низка тpагічних подій, лише іноді моpок нещасть пpоpізає пpомінь надії, але тільки для того, щоб, згаснувши, зpобити отой моpок іще чоpнішим. Чіпка обирає шлях боpотьби, не розуміючи, що боpотись за пpавду тpеба тільки пpавдою, а непpавда щастя не пpиносить.

отрывок из произведения: ...Надворі весна вповні. Куди не глянь — скрізь розвернулося, розпустилося, зацвіло пишним цвітом. Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю: як на Великдень дівчина, красується вона в своїм розкішнім убранні... Поле — що безкрає море — скільки зглянеш — розіслало зелений килим, аж сміється в очах. Над ним синім шатром розіп'ялось небо — ні плямочки, ні хмарочки, чисте, прозоре — погляд так і тоне... З неба, як розтоплене золото, ллється на землю блискучий світ сонця; на ланах грає сонячна хвиля; під хвилею спіє хліборобська доля... Легенький вітрець подихав з теплого краю, перебігав з нивки на нивку, живить, освіжав кожну билинку... І ведуть вони між собою тиху-таємну. розмову: чутно тільки шелест жита, травиці... А згори лине жайворонкова пісня: доноситься голос, як срібний дзвіночок, — тремтить, переливається, застигав в повітрі... Перериває його перепелячий крик, зірвавшись угору; заглушає докучне сюрчання трав'яних коників, що як не розірвуться, — і все те зливається докупи в якийсь чудний гомін, вривається в душу, розбуркує в ній добрість, щирість, любов до всього... Гарно тобі, любо, весело! На серці стихають негоди на думку не лізуть клопоти: добра надія обгортає тебе добрими думками, бажаннями... Хочеться самому жити й любити; бажаєш кожному щастя. Недаром в таку годину — аби неділя або яке свято — хлібороби виходять на поле хліба обдивлятись! Отакої саме пори, в неділю, після раннього обіднього часу, — тим шляхом, що, звившись гадюкою, пославсь од великого села Пісок аж до славного колись Ромодану, — йшов молодий чоловік. «Не багатого роду!» — казала проста свита, накинута наопашки, — «та чепурної вдачі», — одмовляла чиста, біла, на грудях вишивана сорочка, виглядаючи з-під свити. Червоний з китицями пояс теліпався до колін, а висока сива шапка з решетилівських смушків, перехиляючись набакир, натякала про парубоцьку вдачу...

Очень интересный роман рассматривающий не только социальные проблемы на фоне заурядных семейных разборок но и глобальную ось развития человечества. В романе не смотря на пожелтевший старинный стиль сохранилась не только украинская самобытность но и истиный дух «селянства», трагичный но не менее интресный чем городской.

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться