Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Нечуй-Левицький Іван Семенович (справжнє прізвище — Левицький; народився — 25.ХІ 1838 року м.Стеблів — помер 15.IV 1918) — видатний український пьменник. Друкуватися почав 1868 року («Дві московки»). Автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876 року), повістей: «Бурлачка» (1878 року) — про життя заробітчан, «Хмари» (1874 року), «Над Чорним морем» (1893 року) — про діяльність української буржуазної інтелігенції. Нечую-Левицькому належать гумористично-сатиричні твори «кайдашева сім'я» (1879 року), «Старосвітські батюшки та матушки» (1888 року), «афонський пройдисвіт» (1890 року). Нечуй-Левицький виступав і як драматург (комедія «На кожум'яках», історичної драми «Маруся Богуславка», «В диму та в полум'ї» (1875 року) тощо, етнограф-фольклорист (»Світогляд українського народу від давнини до сучасності» (1868-1871 рр.), «Українські гумористи й штукарі» (1890 року) та лінгвіст «Сучасна часописна мова на україні» (1907 року); «Граматика української мови» в 2-х ч. (1914 року) тощо.
отрывок из произведения:
...Як їдеся з Кутів до Тюдева, єсть кілька гір; межи тими є одна, котра називаєся «Овидова гора» Далі в Тюдеві єсть також кілька гір, а за Тюдевом, як їдеся дорогою понад Черемош в гори, перша гора досить висока, попід котру дорога іде, називаєся Сокільська гора. Попід ту гору іде Черемош дуже бистро і має нагін до Сокільської скали. З другого боку Черемошу, то єсть на буковинській стороні, тема при самім Черемоші жадної гори і ріка іде лагідно. В тім місці на середині Черемошу були великі камені і вода рвуча. Тож коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці серединою Черемошу, тільки так кермувати, аби плив попри сам берег буковинський, аж поки не мине Сокільської гори. Коли ж керманич неуважно їхав або заслабо кермував і дістався на середину Черемошу, то вже тоді бистрий пруд води в миг ока поніс дарабу під скалу Сокільської гори і вдарив нею о скалу та ушкодив дарабу або цілком її розбив, а часом і перевернув, так що під Сокільським найбільше було випадків смерті...
...Як їдеся з Кутів до Тюдева, єсть кілька гір; межи тими є одна, котра називаєся «Овидова гора» Далі в Тюдеві єсть також кілька гір, а за Тюдевом, як їдеся дорогою понад Черемош в гори, перша гора досить висока, попід котру дорога іде, називаєся Сокільська гора. Попід ту гору іде Черемош дуже бистро і має нагін до Сокільської скали. З другого боку Черемошу, то єсть на буковинській стороні, тема при самім Черемоші жадної гори і ріка іде лагідно. В тім місці на середині Черемошу були великі камені і вода рвуча. Тож коли керманич їхав з дарабою, мусив добре уважати, щоби не їхати в згаданім місці серединою Черемошу, тільки так кермувати, аби плив попри сам берег буковинський, аж поки не мине Сокільської гори. Коли ж керманич неуважно їхав або заслабо кермував і дістався на середину Черемошу, то вже тоді бистрий пруд води в миг ока поніс дарабу під скалу Сокільської гори і вдарив нею о скалу та ушкодив дарабу або цілком її розбив, а часом і перевернув, так що під Сокільським найбільше було випадків смерті...
26 кб
15 кб