Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Рецензія на повість Т.Литовченка «До комунізму залишилось років п''''ятнадцять-двадцять».
отрывок из произведения:
...У 1999 році, коли привид комунізму вже відкрокував своє по Європі, я таки в комунізмі побував. Добирався туди електричкою, досить близько — хвилин п''''ятнадцять-двадцять. Дитячий садок подивився з зірочками на паркані. Лозунг на дев''''ятиповерхівці — чи то про революцію, чи про рішення якогось там з''''їзду. Вулиці — чистенькі, ні тобі папірців, ні пластикових баняків з-під кока-коли. Реклами навіть не видно!
Машини — рідко-рідко промайне якийсь «фолькс», а то більше жигулі з москвичами. Пролетарі ходять вулицями, справжні робітники, пролетарського вигляду, й із замащеними руками. Кіоск один бачив — але він так добре замаскувався в кущах, що картину не попсував.
Комунізм називався Чугуїв, й групувався навкруг Чугуївського літакоремонтного заводу. У рамках окремо взятого невеличкого провінційного місця комунізм цілком може мати людське обличчя. Й кожен може зробити вибір — тут жити, чи забиратися геть.
І знаєте, що я вам скажу? Мені там сподобалось.
До чого це я? До того, що кожен може прогулятись туди ж, в комунізм, взявши до рук книжку Т. Литовченка «До комунізму залишилось років п''''ятнадцять-двадцять».
Читаєш — і ніби опиняєшся в часі, коли пережитку культу особистості вже подолано, неминущі труднощі — дрібниці, про які й говорити не варто, а до світлого майбутнього й справді залишилось років п''''ятнадцять-двадцять.
Наче молодшаєш на ті самі роки.
Але щось не те. Щось муляє.
Здавалося б, для досягнення аналогічного настрою можна взяти будь-яку книжку з «шестидесятих» — й буде те саме. Бадьорі пролетарі йдуть на роботу, перевиконують норму, там же закохуються, там же лають ретрограда-начцеха, а вечорами гуляють охайним парком без пластикових келишків на кожному кроці й розмовляють про зорі.