Святий Валентій автор книги: Иван Франко об авторе подробно жанр книги: Лирика, Стихи добавлена: 27.05.2005

- «     оценка: 5 (1 чел.)     » + 1   2   3   4   5 «хуже     ваша оценка     лучше» скачать для Palm OS PDB размер: 41 Кб скачать для Pocket PC TXT размер: 24 Кб

о книге: Франко Іван Якович (народився 27.VIII 1856, с.Нагуєвичі, помер 28.V 1916, Львів) — великий український письменник, вчений, громадський і політичний діяч революційно-демократичного напрямку. Походив з сім'ї селянина-коваля. В 1875 вступив до Львівського університету. Закінчив Чернівецький університет 1891. Брав активну участь в організаційно-освітній і пропагандистській діяльності серед робітників, читав лекції з політичної економії в робітничих гуртках, виступав у робітничій газеті «Праця» («Praca»). Іван Франко — ініціатор перших українських революційно-демократичних періодичних видань («Громадський друг», «Дзвін», «Молот»). Перші вірші Франко надрукував 1874 у студентському журналі «Друг». У 2-й половині 70-80-х рр. Створив поезії високого ідейного і художнього звучання — «Гімн» («Віічний революціонер»), «Каменярі», «Товаришам з тюрми», «На суді», «Беркут», «Вольні сонети», «Тюремні сонети», що увійшли до збірки «Звершин і нихзин» (1887). Наступні збірки «Зів'яле листя» (1896), «Мій Ізмарагд» (1897), «Із днів журби» (1900), «Semper tiro» (1906) — класичні зразки громадсько-політичної, філософської й інтимної лірики. Визначні поеми — «Панські жарти» (1887), «Смерть Каїна» (1889), «Сурка» (1890), «Похорон» (1899), «Іван Вишенський» (1900) та ін. Поема «Мойсей» (1905) написана під впливом революції 1905-1907 в Росії.

отрывок из произведения: ...І, мов темна хмара, Сидів він, а сердечнії слова Зісковзувались із твердого серця, Мов теплий дощ зісковзуєсь з гладких, Ополірованих плит мармурових. Заблисли сльози в Сільвії очах; Зітхнув отець, та не сказав нічого. Настала ніч. Заснуло в домі все. Лишень не спить Валентій. Наче тінь, Він вийшов з дому, сиротами кинув Усіх, що так його любили. В тіні Домів, крутими уличками він Спішив за місто, оглядавсь тривожно, Чи хто його не здоганя; два рази Ставав, надслухував, бо му здалось, Що за собою чує таємничі, Тихенькі кроки, наче дух який Бездушними стопами йде за ним. Та ні, — довкола пусто, самота...

Ваше мнение будет первым.

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться