Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
В кожному місті є, напевне, свої загадкові місця, або люди, з якими траплялися дивні події... Не є винятком і наше, на вигляд цілком звичайне промислове місто... Сім оповідок циклу доводять — страшне і таємниче трапляється з добрими і не дуже добрими людьми не тільки в американському штаті Мен, оспіваному Ст. Кінгом...
До циклу «Жахливе місто Z...» входять такі оповідання: «За мости відповісте», «Той самий закрут греблі», «Чорна магія для «чайників», «Трамвай, що заблукав», «Тут вони танцюють», «Ти тільки простягни руку», «Страшний мобільний телефон».
отрывок из произведения:
...Про те, що я розповім, ніколи не напише жодна газета. Навіть „Інтєрєсная...» Кілька років я працював в одній з обласних газет міста Z., яка гордо іменувала себе „всеукраїнською». Місто в сенсі преси було мало цікавим. Україномовним був лише губернаторський офіціоз, який майже ніхто не читав. Враження складалося таке, що його працівникам дано завдання – зробити свою роботу якомога гірше. Решта міських видань по великому рахунку відріжнялися між собою лише назвами.
Мій редактор, однак, так не вважав.
„Ми мусимо, — любив повторювати він, — знайти золоту середину між серйозним тижневиком і бульварщиною» Або — „Ми мусимо стати газетою на всі смаки».
Отак і з’явилась в нашій газеті двадцять четверта сторінка. А я став її дописувачем.
Рубрика мала зватися „Очєвидноє – нєвєроятноє». Я, щоправда, хотів було назвати її улюбленим виразом детектива Малдера з серіалу „Цілком таємно»: „Істина за межами досяжного», звісна річ, в російському варіанті. Просто і зі смаком.
Та редактор не дозволив. Для загалу, мовляв, ця назва нічого не говорить, а телепередачу „Очєвідноє – нєвєроятноє» ще пам’ятає більшість пенсіонерів міста Z.
Я подумав, що більшої дурниці не чув, але ж не будеш сперечатися з власним шефом. І почав працювати.
Я лазив по скелях Острова з любителями – скелелазами, користуючись їхнім саморобним обладнанням, човгав по каналізації з діггерами, ганяв по розбитих дорогах на справжньому „Харлей – Девідсоні», міцно ухопившись за талію ватажка байкерів на прізвисько „Скелет», проводив ночі на старих цвинтарях (одного разу мене прийняли за осквернителя могил і забрали у відділок), ночував на відкритому археологами Святилищі бронзової доби, біля якого було тогочасне ж поховання, приймав участь в лицарських турнірах „рольовиків» та фанатів Рональда Руела Толкієна, стрибав через Купальське вогнище в ніч сонцестояння (у червні, а не у липні), стояв в колі з древніх каменів зі смолоскипом у руці, поки жрець Перуна закликав своє Божество, сидів в кущах Пугачової балки у Велику Ніч, вона ж Хеллоуін, спостерігаючи за дійством приїжджих з М. сатаністів (отут я міг отримати не тільки по морді, але й ножем у живіт), брав інтерв’ю у скінхедів, рокерів, чорнокнижників, операторів рунної магії, ельфів, гномів, жерців, відьом, астрологів, екстрасенсів, визнавців слов’янського Дажбога, скандинавського Одіна, індійського Крішни, та єгипетського Озіріса.
Чесно кажучи, я й не підозрював, що в зачуханому Z. стільки цікавого люду. Більшість з них йшла на контакт з пресою доволі охоче і не виявляла агресивности, за винятком, звісно, сатаністів. Як я на них вийшов, це окрема історія, і тут їй не місце. Але у всіх цих людей, повз всі розбіжності, була одна спільна риса.
Їх наче магнітом притягував Острів.
Про Острів у наші часи писалося і пишеться багато... Але, якщо полишити за кадром пишномовні епітети на зразок „серце України», чи „колиска козацтва», залишається ота істина, котра за межами досяжного. Там щось є... Якась древня сила... З витоками —„вікнами» в окремих місцях. Люди, що йдуть туди жерти шашлики і гадити, того не відчувають. А хто відчує – вже не буде гадити і жерти шашлики на прадавніх каменях...