НАРЦИС або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука автор книги: Дмитро Чобіт об авторе подробно жанр книги: Политика Современная проза добавлена: 30.11.2009

- «     оценка: н/д     » + 1   2   3   4   5 «хуже     ваша оценка     лучше» скачать для Palm OS PDB размер: 141 Кб скачать для Pocket PC TXT размер: 76 Кб

о книге: КНИГА, ПЕРЕСЛІДУВАНА НОВОЧАСНОЮ ІНКВІЗИЦІЄЮ. 7 лютого 2001 р. народний депутат України Дмитро Чобіт презентував книгу «Нарцис, або Штрихи до політичного портрету Віктора Медведчука». За словами автора, цю книгу він писав як історик та політик виключно з позиції правди. Книга «Нарцис», за словами Дмитра Чобота, це не біографія Віктора Медведчука, а лише штрихи до неї. Зокрема, в книзі «Нарцис» автор розповідає про такі невідомі широкому загалу факти з життя екс-віце-спікера, як позбавлення його волі у 1974 році терміном на 2 роки за статтею 102 Кримінального кодексу. Однак при цьому Дмитро Чобіт зазначає, що матеріали цієї кримінальної справи «зникли», і припустив, що це зникнення могло бути «навмисним». Разом з тим автор знайшов підтвердження судимості Віктора Медведчука не в судових чи правоохоронних органах, а «в інших інституціях, де збереглися документи про це». Також у книзі «Нарцис» приділена увага і тому факту, що Віктор Медведчук був адвокатом відомого правозахисника Василя Стуса. За твердженням Дмитра Чобота, в 1960-70-х роках справи політичних в'язнів вели лише «вибрані адвокати», які «співпрацювали з органами». Автор вважає, що Медведчук не тільки не допомагав своєму підзахисному, а й усіляко «валив» його, що й призвело до того, що Василь Стус відмовився від адвокатських послуг Віктора Медведчука.

отрывок из произведения: ...Віктор Володимирович Медведчук народився 7 серпня 1954 року в селищі Почет Абанського району Красноярського краю у сім'ї службовців. У післявоєнні роки Сибір став тою зоною, куди масово вивозили репресованих, особливо із Західної України. Ці факти лягали тавром на людей в радянську добу і перешкоджали їм вести повноцінне життя. Однак тепер чи не всі відомі особи з такою біографією небезпідставно пишаються подібними засланнями. На противагу цьому В.Медведчук ніде не згадує обставин, за яких потрапили у далекий Сибір його батьки. Якби вони належали до розкуркулених або учасників національно-визвольної боротьби, то хіба це потрібно тепер приховувати? Про батьків претендента в президенти відомо не так вже й мало. Батько Віктора — Володимир Нестерович Медведчук — народився 5 серпня 1918 року у містечку Корнин Брусилівського (тепер Попільнянського) району Житомирської області. У дитинстві він захворів на туберкульоз кісток і, як наслідок, став інвалідом — мав дуже викривлений хребет і кульгав на ногу. Через фізичні вади з початком радянсько-німецької війни його не взяли до війська. Однак молодший брат Гнат Нестерович Медведчук, 1920 року народження, був мобілізований до радянської армії і загинув у 1942 році під Смоленськом. У роки німецької окупації в Корнині встановлено новий режим. Вся влада концентрувалась в районній управі на чолі з німцем Райманом, якому також підпорядковувались жандармерія, підрозділ місцевої поліції (понад сто осіб) і трудовий відділ — дуже своєрідна установа з використання робочої сили, німецькою мовою Аrbeittamt.2 Першим кроком окупаційної влади було очищення Брусилова, Корнина і довколишніх сіл від євреїв та комуністів — звідси майже всіх їх було вислано і розстріляно. Окупанти ввели продовольчий податок — контингент. Його й збирали у навколишніх селах поліцаї. У селян забирали зерно, худобу, птицю, свиней. Важко сказати, чи в поліцію та інші окупаційні установи йшли служити з ідейних міркувань — швидше чисто з безпринципної меркантильності, адже всім рядовим працівникам німецької адміністрації у Корнині видавали по 300 окупаційних марок у місяць і по одному кілограму м'яса в тиждень. Очевидно, що саме таку платню отримував співробітник трудового відділу районної управи у Корнині Володимир Нестерович Медведчук — рідний батько теперішнього першого заступника Голови Верховної Ради України. Він працював у цій установі з квітня 1942-го і до листопада 1943 року. Основним завданням корнинської окупаційної установи Арбайттамт було виконання завдань гітлерівців щодо примусового вивезення на роботи до Німеччини працездатної молоді з Корнина та навколишніх сіл. Відділ Арбайттамту постачав робочу силу на місцеві підприємства, передусім цукровий завод, а також забезпечував роботою на замовлення німецьких воєнних властей, зокрема на залізниці. Важливу роль Арбайттамт відігравав і в долі багатьох євреїв. Від окупаційної адміністрації ця установа отримувала спеціальні посвідчення — Арбайткарте, які разом з білими пов'язками з вишитою літерою «А» та номером картки видавали євреям «потрібним для міста фахівцям». Такі картки рятували їх власників від облав і розстрілів та відтягували розправу. Разом з тим співробітники Арбайттамту отримували важливий інструмент у вирішенні долі своїх земляків-євреїв. Корнинська установа з використання робочої сили періодично отримувала від окупаційного адміністратора краю німця Раймана план набору та відправлення на примусові роботи до Німеччини людей певного віку. статі, кваліфікації. У свою чергу місцева поліція і працівники Арбайттамту доводили відповідну рознарядку до кожного села і забезпечували неухильне виконання завдань окупантів. Трудовим відділом у Корнині керував француз Валентин Превар — син Мартина Превара, який прибув у Корнин із Франції ще за часів царської Росії для налагодження роботи місцевого цукрового заводу. Одним з помічників Валентина Превара був Володимир Медведчук...

Ваше мнение будет первым.

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться