Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Заяц Владимир Аполлинариевич — украинский писатель-фантаст. Окончил Киевский медицинский институт по специальности врач-педиатр.
Его литературный дебют начался с юморески, которую он принес в редакцию журнала «Перець» в 1972 году. Первая НФ публикация — рассказ «Были старого космогатора» (1978, на русском языке). Писал на русском и украинском языках. Участник Малеевского семинара. Научно-фантастические рассказы Владимира Зайца, в основном, относящиеся к сатирической и юмористической НФ, а также повествующие об изобретениях и открытиях, связанных с загадочными явлениями психики, составили сборники — «Машина забвения» (укр. 1982), «Темпонавты» (укр. 1986) и «Тяжелые тени» (1991); особо в его творчестве выделяются рассказ «Дед Патратий» (1980) и повести — «Земля необетованная» (1987), «Город, которого не было» (укр. 1985; рус. 1987), навеянная Чернобылем.
Являлся членом Союза писателей СССР и членом Совета КЛФ Украины. Жил в Киеве.
Последние годы работал врачом в Йемене. Погиб при странных обстоятельствах.
отрывок из произведения:
...14 котода..71 р.
«Навіщо я пишу цей щоденник?» — запитую я себе. Щоб відповісти на це запитання, починаю думати над тим, які обставини привели мене, зрештою, до цього рішення; обдумую й відповідь, здавалося б, уже готову: от саме через те і саме для того. Та чи варто лицемірити перед собою, як це звикли робити мільйони і мільйони людей на нашій планеті Арті? Я не повинен уподібнюватись до них — можливо, потрібних і гарних, але прозаїчно простих організмівспоживачів. Я — едо — повинен стояти на вищій сходинці пізнання і поблажливо дивитися на тих, кому «не дано». Але моя належність до еліти духу і розуму зобов’язує мене до надточного аналізу не тільки чужих почуттів і дій, а й своїх особистих. Ось тому я й повинен визнати: спонукальні мотиви будь-якої дії існують спочатку лише у вигляді інтуїтивно-емоційного підсвідомого комплексу. Ми ошукуємо і себе, й інших, коли запевняємо, ніби зважились на щось після найретельніших і логічних роздумів. Бажання наші й початкова обробка можливості їх здійснення первинно відбувається автоматично на рівні підкірки без участі свідомості. Приклад елементарної роботи цієї автоматики — наше знання таблиці множення. Скільки буде двічі по два? Відповідь з’явиться ніби сама собою, але для того, щоб вона з’явилася, нервовий імпульс повинен пробігти неймовірно важкий шлях по нейтронних ланцюгах підкірки.
Мені здається (!), що свій щоденник я почав писати для самоаналізу і самопізнання. А втім, хіба я можу знати достовірно, що приховується у величезній підводній частині айсберга психічної ділянки людини, яку називають роботою підкірки?
Я скоро закінчу медичний факультет при стародавньому Тельському університеті. Працюю над проблемою зв’язку епіфіза — ендокринної залози в центрі мозку — з центральною нервовою системою, з одного боку, і з іншими ендокринними залозами, з другого. Надзвичайно цікавий орган! Його екстракт гальмує розвиток пухлинних клітин, він керує біоритмами організму, гормон цієї залози бере участь у формуванні статі ембріона в період внутріутробного розвитку.
Без удаваної скромності повинен сказати, що у мене є ряд надзвичайно цікавих ідей. Мій майбутній патрон професор Орк вельми зацікавлений в мені, і я гадаю, що відразу ж після закінчення університету він візьме мене до себе. Працюватиму разом з його асистентом Моранді. Мене трохи насторожує наполегливість, з якою професор Орк рекомендує мені підтримувати з Моранді більш тісні контакти. Він дуже прихильно до нього ставиться. Цьому є два пояснення: поперше, батько Моранді найбільший фабрикант сорочок; по-друге, Моранді працює над темою професора, вивчаючи пересадку нервових клітин від одного організму до іншого. Моранді хлопець працьовитий, але, на жаль, безкрилий. Чи буде він заздрити мені? Немає сумніву, що буде. В майбутньому можливе повторення ситуації «Моцарт-Сальєрі»! Але не думаю, що цей Моранді може бути небезпечним для мене.
До речі, проблема пересадки ділянок мозку досить перспективна. Нервову тканину значною мірою ізольовано від крові гематоенцефалічним бар’єром, через який антитілам проникати важко. А саме ж з допомогою антитіл відбувається відторгнення пересадженої чужорідної тканини. З’явилися чутки, ніби вже порівняно вдало експериментують на мавпах — мавпи після пересадки «розумнішають».
Мої експерименти йдуть успішно, але їх гальмує мізерність фінансів. Не вистачає ні на обладнання, ні на реактиви.
Заходила Вальта. Чудова дівчина! Якби не наука, я кохав би її понад усе на світі!..
...14 котода..71 р.
