Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Радутный Радий Владимирович, украинский писатель, проживает в Киеве. Пишет на русском и украинском. Специализируется на фантастике с уклоном в философию с богоискательством и боевиках без всяких уклонов. Автор четырех книг, участник нескольких сборников и один из основателей журнала «УФО — Український Фантастичний Оглядач».
отрывок из произведения:
...Фільм скінчився — згасли очі розчавленого пресом робота-вбивці, засланого з майбутнього століття: зашито до чорного мішка Джона Різа рятівника Сари Коннор — матері майбутнього вождя всього людства в боротьбі проти роботів; сфотографовано Сару в автомобілі — ця фотокартка через півстоліття й потрапить до Різа — спалахнуло світло й потік людей, серед якого переважали підлітки та закохані парочки, ринув через вузький вихід до виходу.
А надворі був вечір, парк глоушив гамір великого міста, ліхтарі не горіли й лише зорі лукаво проглядали через суцільгне сплетіння листя над головою.
— Як тобі фільм? — запитав хлопець. — Сподобався?
Замість відповіді дівчина ще міцніше притулилася до нього.
— Сподобався, — сказала вона по паузі. — Але...
— Що?
— Але занадто страшний. Стільки крові...
— Гм... — посмізнувся її супутник. — Чим страшніше — тим цікавіше. Хіба не так?
— і завжди так? — лукаво запитала дівчина.
— Тобто?
— А з дівчатами теж так? Чим страшніша — тим цікавіша? Ну в тебе й смак!
— Все правильно! — відповів хлопець шпичкою на шпичку. — Ось, наприклад, оця особа, що вчепилася мені в руку...
— А, так?.. — удавано пирхнула «особа». — Ну, по перше, я не така вже й страшна — сам годину тому казав, що гарна. А, по-друге, ще невідомо, хто за кого вчепився! Ось!
Вона зі сміхом випорснула з-під руки хлопця, що цілком мирно влаштувалась на її талїї й, раз по раз оглядаючись, побігла вперед, сподіваючись, що хлопець її наздожене.
...Фільм скінчився — згасли очі розчавленого пресом робота-вбивці, засланого з майбутнього століття: зашито до чорного мішка Джона Різа рятівника Сари Коннор — матері майбутнього вождя всього людства в боротьбі проти роботів; сфотографовано Сару в автомобілі — ця фотокартка через півстоліття й потрапить до Різа — спалахнуло світло й потік людей, серед якого переважали підлітки та закохані парочки, ринув через вузький вихід до виходу.
