Ладошки, у меня РАНЧИК РОДИЛСЯ! :-)
...
Уважаемые давние поклонники и посетители Ладошек!
Я запускаю коммьюнити-сайт, новый проект, а вы все, будучи
https://www.facebook.com/run4iq
Бег для интеллектуалов.
Бег для интеллекта.
Бег "за" интеллектом. Он сам не придёт ;-)
Ранчик родился!
Андрей AKA Andrew Nugged
Ладошки служат как архив программ для Palm OS и Poclet PC / Windows Mobile
и разрешённых книг с 15 окрября 2000 года.
Вся наша жизнь — борьба и не важно, какая у тебя фамилия. Главное видеть перед собой цель стремиться к ней, преодолевая бюрократические преграды…
отрывок из произведения:
...Той, хто займається аутотренінгом, знає, якого незвичайного стану набуває організм, якщо розслабити м’язи і викликати відчуття приємної важкості й тепла: несподівано зникають тілесні межі, розпливаєшся, починає тебе кудись нести, закручувати, ніби в космосі. І ось за ті кілька хвилин чи навіть секунд, коли ризикуєш провалитися в сон, мозок перетворюється на екран дисплея, на якому можна зображати все що завгодно, тобто по суті програмувати себе. Словесними формулами або образними уявленнями можна навіяти собі бадьорість, гарний настрій.
Найпринадніше ж — можливість замовляти теми нічних сновидінь і навіть свідомо брати в них участь, що дуже заманливо, позаяк уже не задовольняє природна необхідність майже третину життя проводити уві сні, брати те, що підкине неконтрольована підсвідомість. Підкидає ж вона часом бозна-що. Адже ж живе на Кубі якийсь Томас Нуньєс, сорок років не змикає очей і нівроку собі — здоровий, веселий. Одначе така розкіш зустрічається значно рідше, ніж ріст нових зубів на схилі літ, а тому лишається єдина надія — на саморегуляцію, вироблення уміння під час сну не бути безвольним чурбаком, а жити так само свідомо, як і під час неспання.
Ось уже півроку на письмовому столі під склом лежала віддрукована на новенькій югославській «Унісі»
3. Методом АТ-1 не допускати стресів, позбавлятися фобій.
4 Вивільнятися від сором’язливості, скутості. Розковуватися (АТ-1).
5. Візуалізація конкретних об’єктів із заплющеними очима.
6. Методом АТ-2 навчитися управляти снами: замовляти їх і добиватися здійснення.
Окрім самонавіювань, він придумав такий хід: під час знайомства з ким-небудь, начеб жартома, казав:
— У мене сюрреалістичне прізвище. — Після цього зовсім не важко було вимовити: — Мишконогов.
Його сором’язливість брала свій початок ще від того далекого дня, коли сільський жартівник чи то зі злим наміром, чи то просто так, від повноти душевної, приліпив предкові його сміховинне прізвисько — Мишконог. Певне, тому, що під час ходи надто дріботів ногами і мав маленьке обличчя. Місцевий піп перемінив прізвисько на прізвище і записав до церковної книги, звідки воно й перекочувало до загсів, паспортних столів і жеків. У дитинстві щоразу, як тільки він називав себе, вибухав регіт або ж чулося єхидне хихикання, і щоб не виказати своєї образи, він бадьоро розпливався у посмішці, через що його тут же добродушно перейменували на Мишенятко. Можливо, тому він не озлобився, а лише набув комплексу, котрий зробив його не по-сучасному скутим, незграбним, чого він і намагався позбутися за допомогою аутогенного тренування.
Невідомо, чи став би Мишконогов так наполегливо займатися собою, якби ще не одна обставина — котельня під його будинком, з найбільшим котлом саме під його квартирою. В опалювальний сезон підлога кімнати завжди була тепла, від чого й гості були в захопленні, але не господар — вібрація і шум двигунів ночами створювали ілюзію перебування на підводному човні на великій глибині, звідки можна і не виплисти. У місті вже давно прибрали котельні з-під житлових будинків, лишилися тільки одиниці під такими ось двоповерховими фінськими будівлями повоєнних років. Доки в котельні чергував дядя Ваня, Мишконогов не переживав: у живого чоловіка завжди вуха нашорошені, якщо навіть він і напідпитку. Та от провели газ, обладнали автоматикою, і тепер лише через три-чотири години до котельні навідувалися оператори перевірити тиск, перемкнути двигуни. І пішли спектаклі… Серед ночі під вікнами починала газувати аварійна машина, на весь двір лунали чи то мегафонні, чи то радіокоманди, що надавало усім цим подіям відтінку бойової тривоги. Потім починав шипіти редуктор-розподільник, і доводилося якомога щільніше зачиняти кватирки...