Бояриня автор книги: Леся Украинка об авторе подробно жанр книги: Драматические Классика добавлена: 28.05.2005

- «     оценка: 3.77 (17 чел.)     » + 1   2   3   4   5 «хуже     ваша оценка     лучше» скачать для Palm OS PDB размер: 38 Кб скачать для Pocket PC TXT размер: 22 Кб

о книге: Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка, відома читачам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новограді-Волинському і виховувалася в інтелігентній сім'ї. Лесин дід по матері — Яків Драгоманов — був декабристом, а дядько — Михайло Драгоманов — відомим публіцистом, критиком, істориком, активним громадським діячем, якого переслідував уряд. Виїхавши за кордон, Михайло Драгоманов у Женеві створив вільну друкарню, де українські автори видавали свої твори, оскільки на території Східної України валуєвський циркуляр та Ємський указ унеможливлювали вихід книжок рідною мовою. Мати Лесі Українки — Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка — мала величезний вплив на доньку, сама вибрала їй високо зобов'язуючий псевдонім — Українка. Батько — Петро Антонович Косач — був людиною передових поглядів, за що ще в студентські роки його виключили з Петербурзького університету. При сприянні матері у 1884 році восени у львівському журналі «Зоря» з'явилася перша Лесина публікація — вірш «Конвалія». У березні 1893 року вийшла у Львові перша Лесина збірка — «На крилах пісень». Схвальну рецензію на книгу написав О.Маковей, правильно визначивши провідні мотиви творчості поетеси. «Перший — то сумовитий погляд авторки на своє життя і долю, другий — то культ природи, а третій — то культ України і світове горе». У 1899 році у Львові вийшла друга Лесина збірка «Думи і мрії», а у квітні 1902 року в Чернівцях — книга поезій «Відгуки». У співавторстві з Климентієм Квіткою поетеса видала збірку «Дитячі ігри, пісні й казки з Ковельщини, Луцьщини і Звягельщини на Волині». Першою дуже вдалою і цікавою трагедією Лесі Українки стала «Касандра». Окрилена успіхом, письменниця створила ще «Одержиму» та «Жертву», але при виході у світ вдруге збірки «На крилах пісень» ці драми були вилучені цензурою. У січні 1909 року у Києві було поставлено «Блакитну троянду», а грошовий збір передано на пам'ятник Т. Шевченку. 26 липня 1913 року Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі. Поліція не дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала у супровід похоронної процесії наряд кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп. Україна ховала свою дочку.

отрывок из произведения: ...П е р е б i й н и й (до гостя)_ Моя стара управилась хутенько! Дивись, уже спорудила й вечерю, поки ми там на цвинтарi балачки провадили. П е р е б i й н и х а (зiходить трохи з рундука назустрiч гостевi)_ Боярине, прошу зажити з нами хлiба-солi. С т е п а н (уклоняючись)_ Рад би, шановна панiматко, та не смiю, коли б не гнiвались старi бояри, — я й так уже давно вiд них одбився. П е р е б i й н и й Про них ти не турбуйся. Пiдкоморiй їх запросив на бенкет, а тебе я випрохав до нас: «Я сам, — кажу їм, — щось недугую трохи, то не можу на бенкетах гуляти, а Степана, по давнiй приязнi до його батька, хотiв би пригостити в себе в хатi. Вiн молодик, йому ще не пристало на бенкети великi учащати». Боярам, видко, вже запах медок та варенуха, отже, роздобрились та й мовили: «Нехай собi п а р н i н к а сидить у тебе хоч i до вiд'їзду. Навiщо вiн нам здався?..»

мены дуже сподобалась книга))))))

Чтобы писать комментарии вам нужно
авторизоваться (войти) или зарегистрироваться